Дивитись в твої очі
Де спалахнуло сонце,
Де жайворонок вкотре
Гукає душу криком.
І сяєво волосся
Торкнеться вуст легенько
Де чистота і ніжність
Укрились від хурделиць.
Не стримуючи подих
Торкнуться вільно серця,
Що у житті горнилі
Не знає пустоцвіту.

І закружить до віку
До всіх світів єднання
Те відчуття що втоми
Не знає від плекання.
Плекання духом тіло
Життям – зернята сходів
Так Фрейр могутній боже
Вінчав весни долину
Так підіймає жито
Прозору тонку кригу
Що від цілунків сонця
Здалась в обійми квітню

Опівночі чи вранці
Чи в час заходу сонця
Коли немає люду
І кличе дух твій жити
Відкрий долоні вітру
Він промайне крізь пальці
Торкнеться ніжно шкіри…
Ти знай, то я в турботі
Тебе вітаю щиро!

P.S.: О! Тепло одягайся!
Адже надворі зимно…